Статус біженця, додатковий і тимчасовий захист: у чому різниця

Притулок — це захист, який держава надає іноземцю, якого переслідують або який ризикує зазнати переслідувань у своїй країні. Форм захисту через притулок дві: статус біженця (statut de réfugié) і додатковий захист (protection subsidiaire). Це різні статуси з різними підставами, а не два ступені одного.

Тимчасовий захист (protection temporaire) стоїть окремо. Це особливий механізм, рішення про який ухвалюється не Францією, а на європейському рівні — під час масового напливу переміщених осіб.

Згідно з джерелом, статус біженця надається трьом категоріям осіб.

• Іноземцю, якого переслідують у його країні і який не може або не хоче користуватися захистом цієї країни. Переслідування має ґрунтуватися на расі, релігії, національності, належності до певної соціальної групи або на політичних поглядах.
• До підстав, пов'язаних із соціальною групою, джерело відносить і міркування, пов'язані з гендером та сексуальною орієнтацією, а для жінок — ризик обрізання. Такий випадок називають конвенційним притулком (asile conventionnel) — за Женевською конвенцією від 28 липня 1951 року.
• Іноземцю, якого переслідують через діяльність на користь свободи: політичним активістам, профспілковим діячам, журналістам, митцям чи інтелектуалам, яким загрожують за участь у боротьбі за демократію у своїй країні. Це конституційний притулок (asile constitutionnel).
• Іноземцю, який отримав у своїй країні захист Верховного комісаріату ООН, але більше не може там залишатися.

Додатковий захист — це друга форма захисту. Він призначений для іноземця, який не відповідає умовам отримання статусу біженця, але доводить, що у своїй країні наражається на один із перелічених нижче ризиків.

• Смертна кара або страта.
• Катування або нелюдське чи таке, що принижує гідність, поводження чи покарання.
• Серйозна й індивідуальна загроза життю або особі через насильство, яке може поширюватися на людей незалежно від їхнього особистого становища і яке є наслідком внутрішнього чи міжнародного збройного конфлікту.

Ключова відмінність від статусу біженця: тут ідеться не про переслідування за конкретною ознакою (раса, релігія, політичні погляди тощо), а про доведений ризик для життя та тілесної недоторканності.

Тимчасовий захист стосується іноземців не з Європи, які масово залишають свою країну чи регіон походження і не можуть туди повернутися — зокрема через збройний конфлікт, насильство або тяжкі й повторювані порушення прав людини.

Цей винятковий і тимчасовий механізм вмикається рішенням Ради Європейського Союзу. Саме це рішення визначає, хто підпадає під захист, і дату набрання ним чинності.

• Механізм ухвалюється на період в 1 рік.
• Його можна продовжити максимум на 2 роки.
• Рада ЄС може будь-коли припинити його дію, якщо ситуація в країні походження дозволяє безпечне й тривале повернення переміщених осіб.

Ці два режими не виключають один одного. Іноземець, який користується тимчасовим захистом і подає заяву про притулок, залишається під режимом тимчасового захисту на весь час розгляду своєї заяви.

Якщо за підсумками розгляду заяви про притулок особі не надано ані статусу біженця, ані додаткового захисту, вона зберігає тимчасовий захист — доти, доки цей механізм залишається чинним.